Теребовля

Теребо́вля — місто на галицькому Поділлі над рікою Гнізною, адміністративний центр Теребовлянського району, що в Тернопільській області. У місті є залізнична станція Трембовля Львівської залізниці.

Міській раді Теребовлі підпорядковане село Боричівка, яке розташоване за 7 км на північний схід. Площа міста з передмістям Сади на 1 квітня 2005 — 1068 га. Населення — 13769 осіб (за оцінкою 2011 року).

Історія

Перша згадка про місто датується 1097 роком (у «Повісті минулих літ»), що робить його одним з найстаріших міст в Україні. Теребовля — давня столиця Теребовлянського князівства. В складі Королівства Польського та Речі Посполитої — центр гродового староства, а з 1569 року — один з повітових центрів Галицької землі Руського воєводства. Під владою Габсбурзької монархії місто спочатку входило до складу Тернопільського округу (за адміністративною реформою 1782). 1854 року був утворений Теребовлянський повіт у складі Тернопільського округу (дистрикту) Королівства Галичини та Лодомерії.

1867 року було скасовано поділ на округи, а Теребовля залишилася одним з майже 80 повітових центрів Галичини. За умовами Шенбруннського миру в період з 1810 до 1815 частина Галичини, включно з Теребовлею, перебувала у складі Російської імперії. 15 жовтня 1810 року було створено Тернопільський край, в межах якого 1814 року з’явився ще один (третій) додатковий округ — Теребовлянський. З 1918 року місто нетривалий час було під контролем ЗУНР. Згодом воно стало одним з 17 повітових центрів Тернопільського воєводства. Після приєднання Західної України до УРСР місто стало районним центром Тернопільської області (до 1944 «Тарнопільської»).

Пам’ятки

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року місто Теребовля внесено до списку історичних населених місць України. Пам’ятки історії та архітектури міста — Теребовлянський замок, Оборонна церква святого Миколая, Костел і монастир кармелітів, ратуша та інші, на околицях — Підгорянський монастир.