Сущин

Сущи́н — cело Теребовлянського району Тернопільської області.

Центр сільради, якій підпорядковане село Остальці. Розташоване на лівому березі річки Гнізна

Населення — 507 осіб (2007).

На околиці села є пам’ятка природи — Сущинські джерела.

Історія

Поблизу села виявлено археологічні пам’ятки черняхівської культури.
Перша писемна згадка — 1512 р.
Діяли «Просвіта», інші українські товариства.

ЕКСКУРСІЙНІ ТА ОГЛЯДОВІ ОБЄКТИ СІЛ ОСТАЛЬЦІ ТА СУЩИН

Історична довідка

1. Міст 2. Річка Гнізна 3. Ставки 4. Капличка Матері Божої 5. Хрест загиблому в неволі 6. Торфовище 7. Фігурка Хрещення Ісуса 8. Костел 9. Фігурка Матері Божої 10. Могила борцям за волю 11. Церква св. Юрія 12. Дерев′яна дзвіниця
13. Могила о. Володимира Климентійовича Слюзара 14. Могила воїнам УПА 15. Хрест на честь скасування панщини 16. Сущинські джерела 17. Пам’ятник воїнам, що загинули в ІІ Світовій війні 18. Маєток панів Пілінських 19. Фігурка Святого Антонія

ОПИС ЕКСКУРСІЙНИХ ТА КРАЄЗНАВЧИХ ОБ’ЄКТІВ

Історична довідка

Села Сущин і Остальці розміщені дуже близько, їх розділяє річка Гнізна. Назва та історія цих міст часто переплітаються між собою. До складу Сущинської сільської ради входить два населених пункти: село Сущин, село Остальці. Загальна чисельність населення станом на 2012 рік становить 810 чоловіки, в тому числі в селі Сущин налічується – 466 чол., а в селі Остальці – 354. Відстань від центральної садиби села Сущин до районного центру м. Теребовлі – 10 км. До обласного центру в м. Тернопіль – 40 км. (через смт. Дружба — смт. Микулинці), та 25 км. (через с. Скоморохи – с. Прошова). До найближчої залізничної станції 7 км.

Села розташовані в центрі Подільської Височини, в межах так званого Товтрового кряжу або Медоборів, у басейні річки Гнізни, притоки Серета. Місцевий ландшафт типовий для Подільської височини. Поблизу с. Сущин виявлено археологічні пам′ятки черняхівської культури. Розкопано декілька поховань, де знайдено жіночі прикраси та глиняну римську амфору (ІІІ ст.). В межах населених пунктів є місця, де можна добувати пісок та глину. Збереглися залишки колишніх каменоломень, з яких місцеві жителі добували білий камінь та пісковик для індивідуального будівництва. Різні частини сіл мають свої назви, що існують з давніх-давен. В Остальцях — це Настежки, Село, Кут, Заріка.

У Сущині – Ремезівка, Сорокова вулиця, Надріка, Чайкова вулиця. Старожили пам’ятають і назви полів: Надкамінне, Микулин, Лонки, Довгі гони, Середні гони, Кіпці горішні, Кіпці долішні, Кривуля, Замісток, Збіч, Забровар. Доля сіл Сущина і Осталець, як і доля всього українського народу, була однакова. Споконвічні вороги-сусіди — турки і татари, москалі і поляки були тут частими «гостями». Вони не задовільнялись грабіжництвом пожитків багатих українських земель. Під час свого візиту забирали все підряд, а що не могли забрати — нищили, палили і залишали пустелю. Селяни ще раз і ще відновлювали свої поселення з надією.

Навіть назва села, як свідчить одна із легенд, зародилась як наслідок жорстокого нападу на село, лівого берега Гнізни, турецько-татарських орд. Вони повністю знищили село. Оселя згоріла дотла, залишилось попелище і висушена від пожежи суха земля — суш. Від цього й пішла назва — спочатку Сушин, а згодом Сущин. Поселення на правому березі Гнізни залишилось непошкодженим. Отже від слова «осталось» і пішла назва — Остальці. Польські окупанти, шляхта, які володіли цими землями, не тільки не боронили селян від турецько-татарських орд, а під цією маркою ще й самі грабували селян, а за награбоване пізніше ще й вимагали викуп. На протязі 1610-1620 pp. селяни неодноразово скаржились на грабежі польського війська.

На підставі першого поділу Польщі 1772 року Галичина опинилася під владою Австрійської імперії. В той час с. Сущин та Остальці були власністю Цеполовських, а пізніше власником сіл і прилеглих до них земель був польський граф Олександр Пілінський. До 1936 року с. Сущин і с. Остальці належали до Тернопільського повіту, але після впровадження так званих збірних громад – приділено ці села до Теребовлянського повіту.

Пам’ятки

Є церква св. Юрія (1863), «фігура» Матері Божої.

Споруджено пам’ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1986), насипано символічну могилу Борцям за волю України (1991), встановлено пам’ятний хрест на честь скасування панщини.

Тут відбулося перепоховання 14 повстанців УПА, закатованих НКВС 1946. Коло них була знайдена граната, вид якої тягнувся дріт — мабуть, приготовлений подарунок родичам, які б намагались відкопати. Нове поховання — біля могили Січових Стрільців[1].

Соціальна сфера

Працюють ЗОШ 1-2 ступ., Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв’язку, торгівельний заклад.